My trip to Vienna began with a leisurely morning in a small cafe near the Albertina museum
"Альбертіна" - простір мистецтва й вишуканості. Гортаючи буклет, передчуваєш ту бажану мить, коли потрапиш у галерею своїх мрій. Ми з колегою художницею при йшли раніше ніж інші відвідувачі. Блукали лабіринтами ошатних залів, насолоджувалися єднанням з мистецтвом, обговорювали картини. З кожною годиною шанувальників музея було все більше і більше, прийшла група студентів, ми вирішили продовжити обговорення побачених скарбів у кафе. Смакували філіжанку запашної кави з легендарними марципановими цукерками "Моцарт." Ми відчували себе частинкою загадкового світу "Альбертіни". Це один із небагатьох музеїв світу, де зберігаються оригінальні малюнки Леонардо да Вінчі та Пікассо, про це я знала ще зі школи, але мріяла побачити шедеври особисто. Галерея "Альбертіна" у місті Відень — одна з найвідоміших у світі мистецьких колекцій, розташована у палаці ерцгерцога Альбрехта Саксен-Тешенського і налічує понад 65 тисяч картин і близько 1 мільйона гравюр. Велика частина колекції була зібрана в 18 столітті його родичем герцогом Альбертом, тому галерея була названа на його честь.
До речі, знаменною подією стало те, що у 1796 році імператор Франц II передав герцогу Альберту 370 малюнків Альбрехта Дюрера. Історія галереї - це мінімум, який варто прочитати перед відвідуванням музею: засновником колекції був герцог Альберт Саксен-Тещенський у 70-х роках XVIII століття в королівському замку міста Братислава, який він обрав як резиденції, перебуваючи на чолі Угорського королівства з 1765 по 1781 рік. «Альбертина» була відкрита для відвідування з 1822 року, але вхід в нову галерею дозволяли тільки еліті: представникам знаті. Пізніше правила для відвідувачів спростили, але вимагали дотримання дрес-коду: умовою відвідин була наявність взуття та відповідного елегантного одягу.
Протягом ХІХ століття нащадки повільно збільшували колекцію та поповнювали фонди музею. У 1919 році, після розпаду Австро-Угорщини, колекції мистецтва королівської родини австрійських Габсбургів були передані до Австрійської Республіки. У 1920 році колекція збагатилася за рахунок поповнення друкованою графікою, яка до цього, під пильним оком наглядачів, зберігалася в імператорській бібліотеці. У ХХ столітті австрійський уряд дотримувався концепції «Відня як культурної столиці», оскільки імперське минуле столиці минуло.
Сьогодні музей є Меккою для колекціонерів, арт-експертів, істориків, мистецтвознавців і туристів, вишукано оформлена територія захоплює відвідувачів своїми магнетичними лабіринтами мистецьких майданчиків.
Автор: Вікторія Колісник